Визнав свою вину та щиро розкаявся: підприємцю з Харківщини, який в окупації став “старостою” села, дали умовний термін

Дзержинський райсуд Харкова визнав винним підприємця з Ізюмського району в колабораційній діяльності та призначив покарання у виді трьох років умовно, без конфіскації майна. Про це стало відомо з вироку суду.

За даними Харківського антикорцупційного центру, мова йде про Віктора Ведуту, власника та керівника київського ТОВ “Стоік-В.І.П.” (комплексне обслуговування об’єктів – основна діяльність).

Фірма ТОВ “Стоік-В.І.П.” була спочатку зареєстрована у Донецьку, а потім у Києві. Однак, в історії закупівель в системі “Прозорро” ТОВ “Стоік-В.І.П” отримувало підряди лише на території Ізюмського району. Зокрема, на понад 1,55 млн грн ТОВ “Стоік-В.І.П” отримало підрядів від відділу освіти Ізюмської РДА.

Віктор Ведута має у власності дві земельні ділянки та нерухомість в Ізюмському районі. Крім того, має нерухомість у Донецьку.

Під час окупації Ізюмського району у 2022 році Ведута залишився на тимчасово окупованій території у селі Співаківка Оскільської громади. Наприкінці квітня 2022 року Ведута надав згоду представникам рф та незаконної окупаційної адміністрації на співпрацю та добровільно обійняв посаду “старости” цього села.

Встановлено, що колаборант сприяв мешканцям села у підготовці документів, що подавались ними до незаконного органу влади, збирав паспортні дані місцевих мешканців, робив перепис наявної у місцевих мешканців важкої техніки та транспортних засобів, організовував збір та отримання “матеріальної” і “фінансової” допомоги від представників рф, а також розподіл такої допомоги між місцевими мешканцями, надавав дозвіл на виїзд місцевим мешканцям за межі села, організовував проведення агітаційної роботи серед населення.

На суді Ведута свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся. Пояснив, що у 2014 році, після початку бойових дій, він разом із дружиною переїхав з Донецька у Співаківку, і навесні 2022 року, колои їхнє село захопили росіяни, виїхати змоги не мали. Під час окупації мешканці села потребували медичної допомоги, не було продуктів харчування. Односельці звернулися до нього, оскільки він має організаторські здібності, щоб він налагодив надання гуманітарної допомоги, адже до цього вони самостійно намагалися це зробити, але результат виявився негативним. Він пішов на це, щоб якось забезпечити односельчан медичною допомогою та продовольством.

Окупаційна влада за добровільною згодою призначила його “старостою”, він подавав списки мешканців на отримання гуманітарної допомоги, пального. На вимогу окупаційної адміністрації складав перелік транспортних засобів для виїзду в Ізюм. Також повідомив, що заробітну платню не отримував, факт окупації сприйняв негативно, адже бажав жити в Україні, зайняв посаду старости задля організації допомоги мешканцям села. При видачі допомоги у нього на столі лежали пропагандистські газети, які брали бажаючі. Після деокупації він не переховувався від правоохоронних органів України, продовжував жити за своєю адресою. У листопаді 2023 померла його дружина, наразі він проживає зі всиновленою дитиною. Процес всиновлення вони із дружиною розпочали ще у 2021 році, але через війну змогли отримати остаточне рішення лише у 2024 році.

У судових дебатах прокурор вважав необхідним призначити Ведуті покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати певні посади на строк 10 років, без конфіскації майна, та звільнити його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Захисник Ведути погодилася із думкою прокурора, але вважала можливим застосувати іспитовий строк тривалістю 1 рік. Ведута просив не позбавляти його волі, надавши можливість виховувати сина, у якого, крім нього, немає нікого близьких.

Суд погодився з позицією прокурора та призначив покарання у виді 3 років умовно, без конфіскації майна.